Стихи Каразинцев #4

Зустріч
Волошками заграє наша зустріч
і зіллється дуетом з полином,
на плечі кине пухову подушку,
і зникне безвісти чудним примарним сном.
Не мила буде чашка кави вранці,
а за вікном ласкавий дотик днів
клубочком зіб’ється в запиленій фіранці,
заклякне погляд, мало буде слів…
Не заблукає у руках стисканні,
пройде крізь пальці, забариться сон,
тихцем прокрадеться до розмаїття книжок у книгарні,
негарно якось поміняє тон.
Пройде дощем, підійметься назовні,
засвітить сонцем, зійде, як зоря,
накриє шовком сутінки любовні
і тихо посміхнеться, як маля.
Гойдатиметься і на каруселі,
здійметься дивним запахом бузку,
кружлятиме і пилом в підземеллі,
забуде музику драйвову і сумну.
Із склянки виллється гарячим чаєм,
залишить опік і рубець в руці,
і, не збагнувши, що була лиш краєм,
загине в дикому лякливому кінці.
Олена В’ЮН

372 просмотров

Leave a Comment.